Частину людей плющить від нашої радості з приводу підписання Томосу. Не сєпарів і ватників, а тих, кого «не взяли на рибалку»
Частину людей плющить від нашої радості з приводу підписання Томосу. Плющить не сєпарів і ватників, з цими якраз все зрозуміло і очікувано. Плющить тих, кого «не взяли на рибалку», хто гарно жив при Януковичу, бо «долар по 8», хто застав так звані «золоті часи» своєї кар’єри. Вони приходять в коментарі і розповідають про «экономическое благосостояние, которое должно быть», про «разворовали страну и теперь гордитесь непонятно чем», про «ваш Томос вместо масла на хлеб не намажешь» і таку подібну фігню.
Мені смішно таке читати. Я от по одеситам бачу. Знаю таких, активних, які шатаються разом з «генеральною лінією». І під неї ж мімікрують. Прибігли в 20-х числах лютого 2014 року на одеський Майдан, походили вулицями з українськими прапорцями, коли вже зовсім безпечно було. Понаписували «правильні пости» в ФБ. І почали очікувати щастя і посад. Не дочекавшись, перейшли у наступ. Тепер постять розповіді про «утраченные надежды» і годуються з рук Труханова, повлаштовувавшись в його і споріднені з ним структури. І голосно кричать про те, що «всё пропало в стране», а от «город развивается, потому что мэр – хозяйственник».
Ще я люблю заходити на сторінки тих, кого Борис Херсонський влучно назвав «Одесской Интеллигенцией». Там суцільні руськомірци. Вони охороняють одеські скрєпи, плачуть за одеським язиком, скаржаться, що не можуть прочитати «рецепты в аптеках на мове» і ниють, що «разделили братские народы».
Все правильно у нас відбувається. Тільки повільно і нерішуче. За 4 роки могли вже довести вину у справедливому і непідкупному суді двох десятків високопоставлених посадовців, вичистити гній з наших інституцій і перестати з держави робити власну годівницю.
І це було б найкращим доказом, що ми вирвались з тенет невігластва і безпорадності.