Вчора їздив по справах в Алушту. Підвезла попутка. Водій пенсійного віку зразу ж завівся про безнадію в Росії..
Вчора їздив по справах в Алушту.
Підвезла попутка. Водій пенсійного віку зразу ж завівся про безнадію в Росії: “всех уровняли в нищете… ничего не получишь, если ты не с “Единой России”…пьянь, рвань, чванство… Ни до чего хорошего не дожить”
Це я й так бачу майже на кожному кроці в Криму. Але водій найбільш здивував мене такою сентенцією: “Украина обязательно выберется. Наберется сил и прогонит ворье. Европа знает как это делать. В Украине народ работящий, вольнолюбивый, и ресурсы отменные, прежде всего земля”.
Я сказав, що, виходить, Україна – єдина надія для Криму. Він погодився: “Конечно. Никто ничего в отношении российского Крыма не признал”.
Ми розійшлися біля автовокзалу. Він поїхав на гору – на колишню вертолітну площадку.Я побажав дожити. Він усміхнувся…
Вячеслав Бойчук-Романюк