Рuмма Зюбіна: Сідаю в таксі. Водій впізнав мене. Почuнаємо говорuтu про кіно, серіалu. І тут він каже..

Сідаю в таксі. Водій впізнав мене. Починаємо говорити про кіно, серіали. Він цікавиться, що зараз знімається у нас, яке воно у акторів життя. І так жваво спілкуємось, аж тут він каже:

– А я оце нещодавно одного актора підвозив, ну ви повинні його знать. Він такий…ну в серіалах багато знімається. Не знаю, як його звати. Ну…такий…

Так ото він сказав, шо після Майдана, росіяни перестали знімати тут, і стало погано нашим акторам, бо при москалях такі гонорари хороші були. А тепер мало платять. То правда? А у Вас як?

Я спершу хотіла спробувати щось пояснити таксисту. Про те, що українцям головних ролей ніколи не давали в таких проектах, щось про гідність. Почала говорити, а потім так раптово замовкла.

Мені стало так соромно і гидко, що якийсь колєга, оце ще й ляпає щось про вплив Майдана на його гаманець.

Таксист не зміг чітко описати цього актора, аби я розпізнала, хто це. Шкода… Перевела б грошенят на карточку. Бо ж бідося, з голоду, мабуть, пухне… і в очі глянула би.

Мою подругу в Ужгороді спитали теж колеги-актори : “А скільки твоїй Зюбіній на Майдані платили?”

Так! Мені платили всі, кого я там пригощала чаєм і бульйоном, кому прала речі і читала вірші. Платили щирістю, правдивістю, посмішками, обіймами, дружбою і любов’ю.

І для мене це збагачення на все моє життя!

Римма Зюбіна