ЦЕ — ДНО, ПАНОВЕ! Просто не можливо мовчати! Вибачте, буду матюкатися, бо без цього не можу, мене просто розірве…, — Анатолій Матвійчук
ЦЕ — ДНО, ПАНОВЕ! (увага, ненормативна лексика) Просто не можливо мовчати!
«Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли…»
Т.Шевченко
Неймовірно, як же деградувала моя країна, ще донедавна співуча, барвиста, доброзичлива і боголюбива.
На що перетворили її перевертні і приблуди, збоченці і шахраї, які сьогодні всюди, куди не плюнь…
І от, Євробачення — це маленька крапелька, в якій відображається весь наш нинішній світ…
Вибачте, буду матюкатися, бо без цього не можу, мене просто розірве…
Це ж треба, блять, бути такими великими продюсерами, щоб у співучій і гіперталановитій країні, з такими глибинними культурними традиціями, відібрати купку якихось мишей, які мугикають і попискують, снують і повзають по сцені, але не можуть нічого толком заспівати!
Це ж треба, блять, навиколупувати десь таких пісень, де немає навіть мелодії чи драматургії, а якісь окремі дебільні фрази, які повторюються безліч разів!
Чи ви, сука, всі там звихнулися на намаганні бути модніше, екстравагантніше і епатажніше за цілий світ?!
Чи є у вас, взагалі душі і серця? Чи блять, ви всі клони, створені для заробляння бабла?
Журі! Навіщо ви майже кожному говорили — у вас крута пісня. Де вона, ця крутизна, в чому?! У вмінні завивати чи гундосити щось у ніс під три акорди? Де голоси і тембри? Де природня краса і харизма? Пісня — це мелодія, гармонія і слово, це магія душі і розмова з Богом!
Для вас, журі, це розмова із Дияволом…
Більшого несмаку і ганьби, я не пам»ятаю за останні роки…
Додайте до всього, що нинішнє «Євробачення» відбувається на фоні війни і жорстких виборів. Щиро кажу, краще було б призупинити на рік нашу участь в цьому конкурсі, аніж спостерігати за абсурдом.
Тисячу разів перепрошую — але коли замість того, аби об»єктивно оцінювати рівень конкурсанта, запитують його, то чий Крим?, або обігрують слово «жопа» — то це вже паранойя й ідіотизм! Давайте визначимося — або ми воюємо, або проводимо чесний професійний конкурс! ОДНОЧАСНО ЦЕ РОБИТИ НЕ МОЖНА — ЦЕ КОЩУНСТВО!
І як наочне підтвердження сказаного — ми маємо відповідний результат! В Тель Авіві нас представлятиме стриптизерка з бордельним номером і відповідною диявольською заманухою в тексті…
І знаєте, що найбільш образливо?! Там, в Ізраїлі, українців поступово почали поважати. Не як тупих недоумкуватих гоїв, а свободолюбивих і мужніх людей. А що робимо ми, блять! А ми присилаємо до них, в Ізраїль, на конкурс те, що у них називається Шикса. (тобто, кусок безмозкої плоті, сексуальна лялька, яку й людиною називати гріх).
Ви боялися, панове горлопани, щоби наша фіналістка десь там на прес-конференції випадково не сказала що Крим — це не Україна? А те, що вона не знає, скільки людей в Росії — чотири мільйони чи чотири міль»ярди, це нормально? Це не знахідка для журналістів на майбутніх прес-конференціях???!!! Над нами будуть сміятися, панове довго і весело!
Зараз вирішується питання НТКУ, чи зможе ця пані представляти нашу країну на Євробаченні, чи їй буде відмовлено. Але знаєте в чому головна причина відмови?! І що обговорюють журналісти і блогери?
Зовсім не те, що вона вульгарна і створює Україні імідж дешевої повії, а те, блять, що вона має відмовитись від гастролей в Росії. А як відмовиться — тоді все ОК — їдь кохана, облизуй там чиїсь каблуки, а ми всією родиною, блять, будемо тримати за тебе кулачки і пишатися нашою ненькою Україною…
Вибачте мені, але дах зриває і кров з очей…
До чого чого, народ, ми докотилися з нашим олігархічним телебаченням, поголовною корупцією і тотальною бездуховністю? У нас тепер ні смаку, ні розуміння, ні духу, ні бажання заперечувати, коли різні виродки нам на чорне говоритимуть біле!
І ми хочемо в Європу?
Та ми переймаємо у неї найгірше — те, що є для неї є найганебнішим, із чим Європа намагається боротись: проституція, наркоманія, насилля і моральний бруд.
А ми — це в себе культивуємо? Вирощуємо, як колумбійці наркоту, роблячи на цьому бізнес?! Та вже й так усі борделі світу переповнені нашими марушками — куди вже далі?!
Якщо ми не здригнемось від відрази до себе і не виблювавши оте все, чим сьогодні переповнене наше єство, не почнемо будувати іншу країну, згадавши, що таке культура і мораль, то у нашої країни немає шансів.
Спасибі інформаційному простору і Нацраді за це.
Ми — сягнули дна.
Анатолій Матвійчук