А тепер уявіть, що відчувають недобиті лідери сепаратистів . Вони реально не знають…
Жодне вбивство ватажків ЛДНР не виглядало однозначним з точки зору реального замовника. Свої резони були як у Києва, так і у Москви. Телеканали і дипломати кожен раз відіграють партію в пінг-понг, перекидаючи один на одного відповідальність, а телеглядачі вибирають версію, яка їм більше до душі.
А тепер уявіть, що відчувають недобиті лідери сепаратистів … Вони реально не знають, хто організував на них полювання, але розуміють, що в цьому сафарі вони мішені. Коли на кону власне життя, особливо не віриш пропаганді – всі варіанти аналізуєш. Багато з недобитих вже й раді б втекти – але куди податися? Де безпечніше? Валять схоже, з обох сторін. Як мінімум, є підстави підозрювати обидві сторони. У лугандонській версії серіалу “Ліквідація” все однозначно тільки для глядачів, але не для головних героїв.
Загнані звірі, недобиті мішені – їм зараз дуже не комфортно в шикарних віджатих квартирах і автомобілях. Соціальні ліфти для Шарікових вже не в радість. Звичайні ліфти – після смерті Мотороли – теж. Їм хочеться жити. А сафарі в розпалі. Йде полювання на вовків – і з усіх боків червоні прапорці.