“Iгор до мене приїжджав кілька разів в лікарню, а потім перестав відповідати на дзвінки. Його мати гробила мене кaлiкoю”
Звати мене Катерина, шість років тому я познайомилася з хлопцем, Ігорем. Він був старший за мене на чотири роки. У нас дуже швидко все закрутилося і ми стали майже відразу жити разом.
Але його батькам це не подобалося їм здавалося, що я не та, хто їх синові потрібен і вони мені говорили це постійно в обличчя. Так жити довго ми не могли з ними так, як і Ігор постійно сварився з ними. Сім’я у них досить забезпечена, хоча і у мене родина не бідна.
У Ігоря був свій бізнес і він не погано заробляв,, тож і запропонував з’їхати поки в орендовану квартиру, а потім вже і купити власну. Після таких слів я зрозуміла, що у нього все серйозно до мене. І природно погодилася.
Жили ми досить добре, мої батьки часто приїжджали до нас, сестра моя приїжджала з чоловіком і дітьми. Батьки ж Ігоря нас не провідували, але він іноді їздив до них і повертався в стpaшному настрої, іноді навіть йшов у кілька денний зaпiй.
Але так як бував у них рідко, то і це мене сильно не турбувала, він не спuвaвся. Так ми жили і жили, але пропозиції мені Ігор не робив іноді підводячи до цієї теми, він пояснював, що хоче, щоб батьки змінили своє ставлення до мене і щоб вони теж були за нас раді.
І от не знаю, змирилися вони чи ні, але в підсумку, коли мені було 30 років, він зробив мені пропозицію. Ми домовилися про дату, стали планувати наше свято, довго вибирали місце і в підсумку вибрали хороший ресторан, у весільну подорож збиралися їхати до Іспанії, нам обом подобалася ця країна і ми там були неодноразово разом.
І ось за місяць до святкування, Ігор приїхав додому з роботи і повідомив, що завтра нас відвідають його батьки. Нам треба було вирішити, що приготувати. Увечері ми з’їздили за продуктами і на ранок стали займатися приготуваннями.
Я була невимовно рада, що вони захотіли приїхати і сподівалася, що буде все добре, як же я помилялася, як же я хочу повернути той день назад … але … А можливо це і на краще, всі зняли маски.
Так ось в призначений день, ввечері вони приїхали до 6 години. Ми сіли за стіл, батько Ігоря і він стали розповідати, як у кого справи, що нового, задавали питання і мені, але мама Ігоря сиділа і майже нічого не говорила, на обличчі було видно, що вона зовсім цьому вечору не рада.
Через півтори години батько Ігоря попросив допомогти йому щось з мобільним подивитися, а я пішла мити посуд. Через кілька хвилин до мене підійшла мама і попросила з нею вийти на сходи, поговорити.
Ми тихо вийшли, що вони навіть не помітили, напевно. Там його мати без криків попросила мене відмінити весілля і залишити її сина. На що я не знала, що відповісти, але сказала, що ми кохаємо одне одного.
Мати його сказала, що я не пара йому і у нього є інша дівчина, а я не повірила їй , відповіла, що вона бреше і просто хоче нас посварити, але у неї нічого не вийде. І тут сталося те, чого я зовсім не очікувала: вона змінилася в обличчі і штовхнула мене … я шкереберть полетіла зі сходів.
Що було далі я не знаю, я прокинулася вже в лікарні. Зі мною сиділи поруч батьки і сестра, вони плакали. У цей момент у мене дуже сильно боліла голова, але найголовніше я не відчувала ніг, спочатку я подумала, що вони затекли і сказала мамі, мама покликала лікаря, той оглянув і пішов.
Через день я дізналася, що я при падінні отримала стpyс мoзку і пеpeлом хpeбців і що я не зможу ходити. Ігор до мене приїжджав кілька разів до лікарні, а потім перестав відповідати на дзвінки.
Ось так і закінчилася наша з ним історія, нині я все так само прикута до iнвaлiдного візка і лікарі нічого не можуть зробити. Зараз я це пишу і плачу, хоча потрібно брати себе в руки, адже минуло вже два роки.