Мама Таня пішла до Сина-Героя… В останній єсемесці вона написала «бережіть себе, надія тільки на молодь…»
Мама Таня пішла до Сина-Героя.
Я спочатку дивувалась чому Тетяну Храпаченко називають «мама Таня». А потім після особистого знайомства зрозуміла — її енергії та любові вистачає на всіх, написала на своїй сторінці у Facebook Мар’яна Рева.
«Про всіх вона все знає, про всіх хвилюється, всіх дівчат хоче гарно видати заміж.
Дякую всім людям, які допомогли збирати кошти мамі Тані на лікування. Ми знали що все безнадійно, але спробували допомогти.
Страшний рак прошив внутрішні органи Тетяни так само як куля снайпера її сина Сашка. Але всі разом ми вкрали в того раку трохи часу.
Ви подарували їй кілька місяців життя. Ви допомогли здійснити її мрію піти на День народження 50 років до церкви.
Остання наша зустріч була в грудні в вона сказала: «Я готова прихилити небо перед тими людьми, завдяки яким я зараз жива» — це подяка для кожного з вас.
Дякую мамі Тані і дяді Володі за знайомство з вашою неймовірною родиною. Ваш дім — місце світла, місце куди хочеться повертатися і заряджатись теплом.
Дядя Володя, прошу Вас. Тримайтеся. І тримайте світло у вашому домі щоб люди могли там зігріватися.
Зазвичай під такими повідомленнями пишуть «спи спокійно, любий друже». Але — ви вірите в те, що мама Таня буде спати там на небесах поруч зі своїм Сашком?
Я — не вірю ні секунди. Вже бачу яких чудес вони там натворять.
Вічна пам`ять і Царство Небесне.»
Ще один пост (з багатьох) Андрія Лозового:
«Померла Tanya Khrapachenko, як шкода, така світла людиночка… коли прочитав від неї повідомлення: «бережіть себе, надія тільки на молодь…» — мене аж трусило. ця жінка віддала Україні найдорожче — сина, Героя Небесної Сотні Сашка Храпаченка, вбитого кулею снайпера 20 лютого на Інститутській — але це не вбило в ній віру в Україну, в те, що в нас все може бути добре.
Вона вірила і боролась до останнього. Знаю, що багато людей в Рівному їй допомагали, ми з родиною теж, але тепер вона на небі. давайте жити так, щоб нам не було соромно ні перед нею, ні перед Сашком, ні перед тими, хто віддав життя на фронті… бо ці ангели дивляться на нас. і вірять…»