“Монахu і сніг”. Цю прuтчу варто прочuтатu кожному, хто не знає, що далі робuтu із своїм жuттям

Одного разу вночі у провінції, де розташовувався монастир, пройшов сильний снігопад.

Вранці монахи, пробираючись буквально по пояс у снігу, зібралися у трапезній для роздумів.Старенький ігумен, зібрав братів і запитав:

– Скажіть, що нам потрібно зараз робити?

Перший брат сказав: – Слід помолитися, щоб почалася відлига.

Другий припустив: – Потрібно перечекати у своїй келії, а сніг хай йде своїм шляхом.

Третій сказав: – Тому, хто пізнав істину, має бути все одно – чи є сніг чи його немає.

Ігумен мовив: – А тепер послухайте, що я вам скажу.

Монахи приготувалися слухати найбільшої мудрості.

Старець обвів їх поглядом, зітхнув і сказав:

– Лопати в руки – і швидко до роботи, вперед! Філософи!!