От l все! Зайцева втеkла з Українu: подробuці
З так званої «ЛНР» в Республіку Білорусь поїхала противниця незалежної України Ірина Зайцева, довго час працювала проректором Луганського інституту культури і мистецтв.
Про це в Фейсбук повідомив відомий журналіст Денис Казанський.
Ірина Зайцева давно відома своїми антиукраїнськими настроями. Вона працювала парламентарієм від «Партії Регіонів» в Луганській обласній раді ще за часів «царювання» нині побіжного екс-президента Віктора Януковича. Мабуть, в «ЛНР» виявилося не так уже й добре жити, а стабільність «русского мира» вийшла сильно перебільшеною. Зайцева залишила свою Батьківщину для того, щоб отримати громадянство Білорусі.
«Дивний феномен. Знову бачимо прихильника «русского мира», якому не подобається русскій мір. Просто якась епідемія. Зайцева і десятки інших депутатів, активістів, журналістів, які так довго боролися за «російський Донбас» і «ЛНР», забрали ноги з цього самого Донбасу як тільки туди по-справжньому прийшов «русскій мір». Чи ви не живеться в «звільнених від фашистів» Донецьку та Луганську? Все звалили – хто в Москву, хто в Білорусь. Як же так? »- написав на своїй сторінці Казанський.
Видання «Наша Ніва» повідомило про те, що виїхала з «ЛНР» Зайцева стала главою кафедри іноземних мов навіть не в столичному Мінську, а в провінційному Вітебську. Колишній депутат, крім усього іншого, відома низкою своїх скандальних ініціатив. Деякі з них були втілені в життя під час викладацької діяльності Зайцевої в Луганську.
Ірина Зайцева
Зокрема, колишня проректор з «ЛНР» стала автором пропозиції перекладу дисциплін «Історія України» та «Історія української культури» на російську мову. Філологам був запропонований варіант залишити тільки приклади українських слів і фраз, але при цьому вести зазначені вище предмети російською мовою. Сама Ірина Зайцева позиціонувала себе як захисниці не тільки «русского мира», а й російської мови.
Одіозна викладачка в кінцевому підсумку виявилася чи то розчарована настанням «русского мира» в «ЛНР», то чи поїхала готувати грунт для російської інтервенції в Білорусь. «Чомусь борці за« русскій мір »завжди будують цей« рускій мір »для інших, а самі біжать від нього подалі. Куди завгодно, аби тільки не в «молоді республіки» – хоч до Києва, хоч в Москву, хоч в Вітебськ », – резюмував Казанський.