Українці, не попадіться – в інтернеті почали з’являтися ролики, в яких демонструються зверненнями різного рoдy бiйцiв тa пiдрoздiлiв і ось, що я вам скажу…

По мережі гуляють ролики зі зверненнями різного роду бійців та підрозділів, яким чогось не вистачає, які звідкись втекли, та просять не вважати їх дезертирами. Як правило, це різного роду поспіхом мобілізовані і ТРОшники.

І ті, й інші за своїми правами. У малодосвідчених, необстріляних своя логіка, свій страх, своє бачення війни. Професіонали, які зуміли дожити до інтерв’ю, знають, чого дійсно слід боятися. Щоб “зелені” трошники та вчорашні трактористи стали героями фільмів Бутусова, їх треба вчити не день, і не два, їм потрібні досвідчені командири, їх не можна всім підрозділом – 100-300 необстріляних бійців – кидати в черговий пролом на фронті.

Я часто чую від великих начальників, що, мовляв, час зараз такий – не до сантиментів, не до навчання, треба батьківщину захищати… Ось зупинимо ворога – тоді все й налагодимо, і на фронті працюватимуть лише професіонали… Але це неправда. Щоб зупинити ворога, треба спочатку щось налагодити, когось навчити, діяти розумно, думати головою, а чи не затикати дірки на фронті людським м’ясом. Користі від цього мало, навпаки – якщо у мене на фланзі поставлять нульових трошників, я вважатиму, що оборони там немає.

Знамениті радянські актриси та їхні красуні-дочки Думати – найскладніша справа. Хоча, здавалося б, що може бути простіше? – Навіть якщо у вас немає часу на підготовку людей, просто направте їх як поповнення – по 10-15 осіб у бойову роту. Там їх швидко навчать війні, у них більше буде шансів вижити, нікуди вони не втечуть, і не буде безглуздих, прикрих, поразницьких роликів у мережі.