Урoд*u! Вu зламалu долю людuні, мu вас у спокої не залuшuмо!!! Вu і є крuмінал. Вu і кожен, хто вас покрuває
Ситуація з Олександром, атошником, над яким знущалися у Бердянській виправній колонії 77, набирає обертів.
Два дні розганяється версія, що нібито це «вори в законі» качають колонію. Як з‘ясувалося, ноги цієї версії ростуть з Генеральної прокуратури. Сьогодні мені обіцяють надати «беззаперечні» докази цієї версії.
Тим часом вчора о 22:30 нашому бійцю зателефонував заступник начальника місцевого відділку поліції і наполегливо попросив негайно з‘явитися в поліції. Як я вже писала, у Саші після знущань над ним нестабільний психічний стан, він занервував і пішов до поліції, не зважаючи на всі протести рідних.
Там на Сашу чекали військові прокурори. Вони вимагали в нього писати якісь заяви про те, що в Сашка немає інших претензій, крім питання соціальної допомоги від військкомату. На щастя, мамі вдалося вчасно прорватися до кабінету і забрати Сашу з відділку.
Проте на цьому кошмарення родини не закінчилось. Сьогодні о 7:30 на порозі квартири Сашка вже стояла поліція. Сказали, що у них наказ доставити Олександра у відділок. Мамі знову вдалося від них відбитися.
Я зателефонувала військовому прокурору, який так наполегливо хотів отримати якісь заяви від Сашка. Поки що прізвище не називаю, але якщо продовжать кошмарити, назву всіх. Він пояснив, що випадково дізнався про історію Сашка і вирішив з‘ясувати, чи все в нього добре. Зрозуміло вам, як самовіддано працює військова прокуратура? Вночі прокурори їдуть до районного центру, задіють поліцію, щоб з‘ясувати, чи став військовослужбовець на облік у військкомат і чи потрібне йому працевлаштування!
На моє питання, чи розпочала прокуратура перевірку, чому засуджений нею діючий військовослужбовець відбував покарання у колонії, а не спеціалізованому закладі – ні, ще не розпочала.
Отже, давайте ще раз по пунктах.
1. Спочатку військова прокуратура домагається сумнівного вироку військовослужбовцю.
2. Потім діючого військовослужбовця (на момент відбування покарання він не був звільнений із ЗСУ) відправлють у загальну колонію у місті з відверто сепаратистськими настроями.
3. Коли над військовослужбовцем починаються знущання, ніхто з державних органів, в тому числі військова прокуратура, не реагує на десятки листів мами, депутатських запитів. Ніхто його з колонії не переводить.
А коли історія стає відомою і починається кіпіш, прокурори прибувають вночі з‘ясувати, чи не хоче військовослужбовець працевлаштуватися?
Зашибісь просто турбота.
У Саші після розмови з прокурорами черговий нервовий зрив.
Уроди, які зламали долю людині, ми вас у спокої не залишимо. Не намагайтеся зараз бігати в прокуратури і ДБР, писати замовні статті і розповідати про кримінальних авторитетів. Ви і є кримінал. Ви і кожен, хто вас покриває.
Початок історіїhttps://www.facebook.com/100000664945046/posts/2303252839706858?sfns=mo
Після того, як мені написали цю історію, я відразу звернулася до кількох правозахисників, які займаються пенітенціарною системою. Всі, як один, сказали, що проблема Бердянської виправної колонії №77 існує вже кілька років, пройдені всі можливі інстанції – безрезультатно.
Цього тижня ситуацію навколо колонії обговорювали на комітеті ВР з питань забезпечення правоохоронної діяльності, але за словами Андрія Ляшенко, керівника ГО «Легіон правди», все це перетворилося на фарс і чергові передвиборчі дебати.
Я звернулася неофіційно до представників Офісу Уповноваженої з прав людини. Там мені повторили версію прокуратури – жодних знущань над ув’язненими в БВК-77 немає, “це просто вори в законі качають ситуацію”. Так само проблеми не бачать в Мін’юсті.
Що ж, доведеться пояснити. Бердянська виправна колонія №77 має мінімальний рівень безпеки. Тут утримуються чоловіки, які вперше вчинили злочин – незначний або середньої тяжкості. Середній вік ув’язнених від 18 до 27 років. Тобто “ворів в законі” там просто не може бути. Хоча ні, є один виняток. Незрозуміло з яких причин тут утримується такий собі Сергій Мірошніченко (погоняло “Полоса”). Рецидивіст, це вже його третя ходка за вбивство.
За словами засуджених, Полоса є правою рукою адміністрації, смотрящім і тим, хто перетворює життя утримуваних на пекло. Саме на нього вказує Олександр, засуджений атошник, як на свого ґвалтівника.
Трохи передісторії. Колишній атошник, 23-річний Олександр потрапив до БВК-77, як вважають представники бердянської ветеранської організації “Легіон правди”, несправедливо. Ще під час служби Сашко разом з іншими військовослужбовцями затримали особу, яку вони вважали сепаратистом, і передали представникам контррозвідки. Далі сумлінно відслужив, отримав Орден «За мужність». Але, як виявилося, по ньому велося слідство за незаконне позбавлення волі. Олександра засудили до трьох років ув’язнення. Минулого року він був етапований до Бердянська, де на нього чекало пекло.
Він, як і багато інших ув’язнених, пройшов процедуру “переходу в касту опущених”. Полоса його гвалтував 5 разів. Зараз хлопець уже вдома, після лікування в психдиспансері, але продовжує знаходитися в дуже важкому психологічному стані. Історій, подібних до історії атошника Олександра, із 77 колонії у правозахисників уже назбиралося чимало. Наприклад, історія Юрія Бєляка, ексрадованого в Бердянськ з Росії 29 грудня 20018 року. Вже в перші дні перебування в колонії він телефонував мамі і казав, що йому потрібно 12тис. грн. або його вб’ють. Як з’ясується згодом, це буденна практика в цій колонії, у кожного засудженого своя картка, на яку від родичів вимагають скидати пристойні суми.
Щоправда, якщо хтось із ув’язнених чи персоналу колонії ризикують розповідати про те, що там діється, вони потім потрапляють під ще більші репресії адміністрації.
Так сталося й цього разу. Після того, як 2 лютого активістам вдалося зафіксувати сліди побоїв та свідчення в БВК-77, двох медпрацівників не допустили до роботи і намагаються звільнити, а всі ув’язнені раптом почали відмовлятися від своїх слів. Натомість перевірка ДБР і прокуратури не виявила жодних порушень у колонії.
Що ж, тепер давайте називати прізвища.
Чукін Максим Володимирович, начальник колонії.
Коротич Максим Валерійович, 1 заступник начальника.
Васильєв Микола Олександрович, прокурор Бердянська, кум Чукіна, очолював комісію з вивчення ситуації в колонії, яка не виявила порушень.
Керман Денис Юрійович, керівник Територіального управління ДБР в Мелітополі, колишній прокурор Бердянська, член комісії, яка не виявила порушень.
Звернення родичів ув’язнених https://bit.ly/2J1W2XB
Прес-конференція правозахисників з моторошним відео https://bit.ly/2H8bU8X
Родичі ув’язнених та правозахисники вимагають провести перевірку фактів насилля і вимагань у БВК-77 силами міжвідомчої комісії з Києва. До складу комісії включити представників незалежних громадських організацій.
На час перевірки відсторонити від виконання обов’язків керівництво колонії.
Не допускати до перевірки представників прокуратури та ДБР у Запорізькій області.
Результати перевірки оголосити відкрито.
Прохання до медіа приділити максимальну увагу цьому питанню.
Катівня під дахом прокуратури повинна бути зруйнована.
UPD
У ДБР стверджують, що перевірки пенітенціарних закладів не входить до їх компетенції, тому Керман перевіряти колонію не міг. Фото 2014 року. Тоді він перевіряв колонію в якості прокурора. І тоді теж порушень виявлено не було.
Генеральна прокуратура України
Державне бюро розслідувань