Здача Дебальцеве – задум самого Головнокомандувача. Всі подальші дії демонстрували його змову з противником
Arty Green
Побратимам
Хочу пояснити свою позицію щодо «Мовний» закону, і не тільки.
В кінці весни 14-го я не зміг собі дозволити не приїхати в Україну. Тому що абсолютно не підготовлені до загальновійськовим операціями патріоти кинулися на схід України захищати цілісність своєї країни. В умовах застосування противником всіх компонентів сухопутних військ (танки, артилерія) їх патріотизм без військових знань став легкою здобиччю російських підрозділів, які вторглися на нашу територію.
ВСУ деградували до вкрай небоєздатного стану і, без ін’єкції в їх ряди патріотів, були не в змозі захистити нашу країну від агресора. За 25 років незалежності України залишилося критично мало патріотів мали достатню військову підготовку, щоб протистояти повноцінним збройним силам РФ. Саме такий формат агресії позначився до кінця весни 14-го.
Ця війна стала продовженням Майдану. Майдан повстав за Свободу, якої намагалися позбавити українців. А окупація Криму та спроба повторити кримський сценарій на Донбасі були відповіддю українського Майдану скинутої корумпованою владою, за підтримки феодалів РФ.
Завданням агресора було захоплення значних територій (і населення) з подальшим включенням більшої частини України в орбіту «відроджується» російської імперії. Ще в радянський період я отримав елітне військове освіту і досвід, тому усвідомлював безпорадність непідготовлених загонів патріотів перед регулярними і іррегулярні (підготовленими і очолена кадровими військовими) підрозділами армії РФ.
Розстріл Небесної сотні неминуче перейшов в знищення кращих синів України в боях з російськими військами. Тому я не зміг відсидітися вдома і приїхав в Україну. Далеко не відразу я знайшов своє місце в строю. Пройшов військкомати, рекрутский центр Правого Сектора і недосформованого батальйон НГ «Крим», перш ніж потрапив в 25-й батальйон «Київська Русь».
Доля визначила мене і мій батальйон на Дебальцевський виступ. У боях за Дебальцеве нам вдалося вийти з масштабного бою з честю. Ми відступили, але розгромили ударне угруповання противника, яка (за задумом керівництва РФ) повинна була розгромити основні сили ЗСУ і поставити на коліна Україну. Мій внесок і внесок бійців мого підрозділу в цій битві був оцінений українським суспільством трьома орденами «Народний Герой».
Президент нас не нагородив ні чим. Вважаю це великою честю.
Протягом Дебальцевського битви, в силу особливостей бойової роботи нашого підрозділу артразведкі, мені стало очевидним, що командування ЗСУ “грало” на стороні супротивника. Всю нашу угруповання навмисно залишили в оточенні і намагалися здати ворогові. Після відносно вдалого прориву з оточення нашої угруповання, я був одним з ініціаторів звернення до Верховного Гланокомандующему з вимогою відставки всього керівництва ГШ (на чолі з Муженко), в зв’язку з очевидним зрадою. Мало того, я особисто передав це звернення в Адміністрацію Президента.
Але всі наступні події абсолютно очевидно підтвердили найгірші припущення. Спроба здати Дебальцевську угруповання на милість ворога – було задумом самого Верховного Головнокомандувача. Які мотиви рухали Порошенко в цьому задумі, на мій погляд, не мають значення, оскільки навмисна здача своїх військ супротивника – зрада в будь-якому випадку. Швидше за все, це була плата за право грабувати неокуповану частина України спільно з його «Свинарчук» і Медведчуком.
Всі подальші дії Порошенко в якості Президента України демонстрували його змову з противником. Штучна провокація бойових дій з втратами наших Воїнів на лінії, узгодженої в Мінських домовленості, посилка наших військових моряків на «прорив» Керч-Єнікальського каналу, спроба розколу українців за конфесійною і мовною ознакою, нагнітання істерії проти українців, відторгається корупційну модель держави, спроба протягнути закон про мову і громадянство, що закріплюють розділ українців і відділення Криму …
Завдяки цій істерії багато патріотів забули на яких принципах був сформований Майдан і виникло загальнонаціональне опір російської агресії. Це точно не були принципи Етноегоізм. Це були принципи СВОБОДИ. Саме принципи СВОБОДИ об’єднали українську націю.
А СВОБОДА не може бути для одного етносу на шкоду іншим. Цей зрадник, разом зі своїм кремлівським партнером спробував підмінити нам наші принципи! На жаль, багато хто, включаючи деяких з моїх побратимів, повелися на цю підміну.
Одуматися! Згадайте, за що ви виходили на Майдан, за що ви пішли добровольцями на війну з російським феодалом! Це точно не право одного етносу обмежувати права інших. Український тренд виник як символ СВОБОДИ, а не як право обмежувати права інших народів України.
Розділити нас на етнічні групи і відторгнути російськомовних (румун і угорців) від нашої боротьби з російським агресором – мрія кремлівського злобного карлика. На жаль, нинішній склад Верховної Ради своїм голосуванням за мерзенний закон про мову ці мрії підтримав. Очевидно, Москва щедро оплатила це зрада принципів СВОБОДИ. Цим зрадникам наших принципів не місце на чолі ВІЛЬНОЇ України. Цей склад Верховної Ради повинен бути розпущений.
Нам потрібно вибрати тих, хто буде об’єднувати наші прагнення, а не розділяти нас на радість ворога.
Я воював за вільну Україну!
А ви за яку?