Хмара Степан: Вчора майже ніхто не помітив надзвичайно веселе обличчя нашого Кулеби, а я от хочу в нього спитати, чого тішишся, хлопче? Адже…

Вчора побачив веселе обличчя Кулеби і почув, що ще п‘ять хвилин до успішного завершення переговорів у Стамбулі. Мова йшла про переговори між Росією, Туреччиною, Україною і Гутеррешом (ООН) щодо розблокування українських портів для вивезення українського збіжжя. Мене дуже здивувала і насторожила радість Кулеби. Чого тішишся, хлопче?

Сам факт цих переговорів – абсурд, бо їх успішність для України закладає, на майбутнє, дуже негативні наслідки для України.

Ердоган грає у лицемірну подвійну гру і хоче за рахунок України отримати користь. Так само Гутерреш думає про збереження своєї дуже ситої посади. З Росією все зрозуміло. Будь-які переговори з Росією, крім переговорів про обмін полонених і повернення «200» – позбавлені сенсу.
Це марна трата часу. Вони шкідливі вже тим, що підсилюють ілюзію про те, що шляхом переговорів з Росією можна позитивно вирішити якісь проблеми. Сідати за стіл переговорів з Росією доцільно тільки після її поразки на полі бою.

Тому переговори в Стамбулі можуть мати два наслідки: а)нульовий або б)пом‘якшення продовольчої глобальної кризи за рахунок нанесення шкоди Україні.

По-перше розмінування доступу до наших портів, без нейтралізації російського військового флоту у Чорному морі, (про це мова йтиме далі) загрожує національній безпеці і національним інтересам України.

По-друге, так званий «успіх» переговорів у Стамбуліь не сприяє прискоренню надання Україні необхідної зброї у потрібній кількості, а навпаки несе загрозу сповільнення цього процесу.

По-третє, так званий «успіх» переговорів у Стамбулі несе загрозу для подальших невдач на полі бою і затягування війни з Росією і віддалення її поразки.

Що ж робити?

Я не знаю які інструкції давав Кулебі Єрмак, але не сумніваюся що такі були.

А поки Кулеба повинен переконати Зеленського, що переговори у Стамбулі шкідливі для України і їх потрібно негайно припинити.

По-друге, п.Кулеба і все відомство МЗС повинно бути налаштоване здійснювати наступальну дипломатію. Всі зусилля потрібно спрямувати на переконання наших партнерів, що гарантування безпеки мореплавання і торгівлі у Чорноморському басейні можливо за єдиної умови – нейтралізації ЧФ (Чорноморського Флоту) Росії.

Є два шляхи усунення цієї загрози.

1.) Виведення військового ЧФ з Чорноморського басейну. На нинішньому етапі це цей шлях поки що – утопічний. Росія не готова до цього і добровільно на це не погодиться.

2.) Примусити Росію припинити бандитизм у Чорному морі і нанести удари по кораблях в таких масштабах, щоб ЧФ повністю втратив будь-яку боєздатність.
Оскільки ЧФ Росії створює загрози для міжнародної безпеки, то усунення цієї небезпеки є завдянням міжнародної спільноти , зокрема провідних країн НАТО. Найпростіший шлях – нанесення ударів з бомбардувальників по кораблях РФ. Такі можливості є у США та Великобританії. Україна може надати свій повітряний простір для цієї операції.

Розумію, що переконати наших партнерів в необхідності такої операції дуже важко, через їх сикливість та короткозорість. Але рано чи пізно вони зрозуміють, що їм не вдастся відбутися пасивним спогляданням на війну в Україні, чи відвернути її від себе за рахунок наших національних інтересів. Не вийде, бо в такому разі ворог застукає в їхні двері.

Зрештою, така операція не здійснювалась на території Росії, бо ЧФ Росії перебуває не в територіальних водах Росії, він перебуває в територіальних водах України.

Ну і нарешті, якщо наші партнери вперто не хочуть брати безпосередню участь в операції, то нехай дадуть нам невідкладно достатню кількість ракет з дальністю нанесення ураження на відстані 300 і більше км.

Проблему потрібно вирішувати по справжньому, а не гратися в небезпечні забавки на зразок базікання у Стамбулі.